![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
vin_o_321Точнее, полгода его родственников уговаривают снять претензии, успокоиться, замять, забыть.
То, что происходит, "расследованием" назвать трудно.
Вбито ідеолога АЗОВу Ярослава Бабича. Аваков може спати спокійно. А ми?
Це також розповідь про “троянських коней” в добровольчих батальйонах, які мають завдання підривати ці структури зсередини аби усувати небезпеку для СИСТЕМИ. Ваш РЕПОСТ покаже, що нам не всеодно і ми хочемо знати правду
Півроку тому мене шокувала смерть Ярослава. За день до його “самогубства” ми списувались у ФБ. Я мала за кілька днів з ним зустрітись. Не встигла.
Я написала, що не вірю в таке “самогубство” й чекала, що слідство розслідуватиме і знайде винних в цьому злочині. Тим паче, що було відкрито кримінальну справу. за ст. 115 ч.1 ККУ. Умисне вбивство. Минуло понад півроку. Тепер очевидно, що слідство всіма силами гальмує розслідування й приховує подробиці вбивства навіть від родини.
Тому, я хочу викласти факти й проситиму поширення інформації аби знайти людей, які зможуть допомогти розібратись у цій справі.
Пам”ятаєте, як пролетіло повідомлення про загадкову смерть Ярослава, але без особливих подробиць? Азовці сором”язливо ховали очі й намагались не поширювати інформацію. Адже це “самогубство” було візуально підлаштоване під нещасний випадок через “сексуальні ігрища з мотузкою”.
Як правило, військові приховують “негероїчну смерть”, на кшталт, бійки в притоні у повій або від садо-мазо розваг. Про це соромно говорити. Саме на це й було зроблено ставку у випадку з дивним “самогубством” Ярослава.
ФАКТИ Дружина Ярослава Лариса Бабич говорила, що зідзвонювалась з чоловіком напередодні 24.07.2015, коли він повертався з Карпат до Києва, де проходив вишкіл азовців.
- Він був у доброму гуморі, мав купу планів, - розповідала вона. - Хіба, поскаржився, що 16 годинний переїзд за 30 градусної спеки дався взнаки, тому він має єдине бажання відіспатися, бо завтра має ряд важливих зустрічей. На кінець розмови сказав: - Приїду додому, прийму душ, наберу.
В сім”ї було правило, повідомляти, місцезнаходження. Але вона так і не дочекачась його дзвінка. Подумала, що просто втомився і заснув. Коли наступного дня він не вийшов на зв”язок - захвилювалась і попросила азовця, який проживає в м. Буча, подивитись, чи є Ярослав у квартирі. Можливо, йому стало погано.
Азовець пішов до будинку і повідомив, що в деяких вікнах горить світло, відчинено вікна на провітрювання, але ніхто не відповідає, двері зачинено зсередини. Прийняли рішення знайти медвежатника і зламати замок. Один із азовців зайшов до квартири, і повідомив, що Ярослав повішений на шведській стінці.
За свідченнями азовців, вони чекали перед входом до квартири на приїзд міліції. Ярослава знайшли повішеним у дитячій кімнаті, на шведській стінці, перед трьома портретами власних дітей та купою дитячих іграшок навколо. На початку слідства, ще можна було припускати, що чоловік самозадовільнявся в такий спосіб. Але…
Чоловік мав трьох дітей і дружину, яка жодного разу за 15 років не застукала його за такими “еспериментами” і не бачила ніяких синців на шиї. Вам будь-який фаховий сексопатолог підтвердить, що такий вид сексуального задоволення важко приховати. Ба, навіть більше, як правило, такі чоловіки дуже рідко можуть отримати задоволення в інший спосіб і зазвичай, роблять це разом з партнеркою. Та, зі слів Лариси нічого подібного не траплялось.
Зрештою, навіть якщо б він самозадовільнявся в такій спосіб, то навряд чи в дитячій кімнаті. Це психологічно несумісні речі, тут вбивці недоопрацювали. Але шведська стінка, де можна було “повісити”, була лише там. І лебідку довелось також з собою принести, бо в господарстві її не було.
Крім того, в коридорі стояла пляшка недопитого пива, хоча Ярослав взагалі не вживав спиртного, бо мав виразку шлунку і спиртне було категорично заборонено. Колеги, які їхали з ним разом з Карпат до Києва, сказали, що Ярослав не купував пива по дорозі додому. Чоловік, який проживав три тижні в Карпатах в одній кімнаті з Ярославом, також підтвердив, що Ярослав жодного разу пива не вживав.
Дружина передала слідчим футболку Ярослава, яка була облита якоюсь спиртовою настоянкою, але на неї особливої уваги не звернули, як і на інші факти.
Я вірю Ларисі, що це не може бути нещасний випадок на сексуальному підгрунті, бо якщо б в неї така підозра була, то звичайно б і реакція була інаша – сховати інформацію і не розповідати нікому аби про це не дізнались родичі, сусіди, діти. А їй болить і вона обурена, що так підло вчинили з її чоловіком і хочуть змусити її замовкнути.
Вона розповідає, що коли вона зі свідками приїхала до бучанського паталогоанатома Іванченко Н.Є., вона зустріла їх такою фразою: "Что вы ко мне тут ездите, а то ты не знала, что твой муж увлекался всеми этими сексуальными играми", но будь умной, я понимаю тебя как женщина и не буду выносить этот позор, не напишу это в отчете".
- І от тільки тоді я зрозуміла в чому річ, - згадує Лариса. - Вона мені прямо запрпонувала мовчати. Зі мною був також брат Ярослава і моя подруга, ми почали з”ясовувати, що цей паталогоанатом несе, як вона сміє подібне пропонувати, і в цій перепалці вона нам видає: -А, что вы тут кипишуете? Я писала то, что мне говорили с верху с подачи "ВАШИХ" же.
Вона розповідає, що на допиті у слідчого, були також були запитання, на кшталт: - А чи одягав ваш чоловік жіночу білизну, а чи були у нього якісь нездорові сексуальні вподобання, чи не читали ви 50 відтінків сірого і.т.д.? І принципово не показували фото з місця події. А потім, таки показали фото.
- Я побачила якусь накручену, незрозумілу для мене конструкцію, я навіть тоді не зрозуміла, що це імітація сексуального збочення, бо навіть таких підозр у мене не виникало. Але я миттєво помітила відсутність прикрас на тілі чоловіка, і одразу задала питання слідчому чи є зниклі прикраси в списку вилучених речей? В списку вилучених речей прикрас не виявилось.
Дружина Ярослава подала чотири клопотання про визнання її потерпілою стороною, та отримала чотири відмови. Це не дає можливості мати доступ до справи аби знайомитись з експертизами та проводити паралельне розслідування.
Спробуємо відтворити події. Втомлений Ярослав повернувся з місячного вишколу з Карпат. Напевно, до нього прийшли знайомі, бо чужим би він не відчинив двері в такій порі, слідів бійки в квартирі не було й недопите пиво говорить про, як мінімум, одного відвідувача.
Але, щоб приспати чоловіка потрібно було двоє: один відволікає, а другий заходить ззаду і прикладає хустинку з хлороформом. Потім його роздягли, зняли прикраси і повісили. Таким чином, вирішили підкинути слідству оригінальну версію, про яку мовчатимуть рідні аби не осоромитись.
Патологоанатом міг би знайти сліди хлороформу під носом, якби ретельно проводив експертизу. Могли б знайти й чиєсь волосся чи додаткові синці. Але товариші з Азову її попросили цього не робити. Про що вона й сказала дружині.
Як відомо, Азов створювався під юриздикцією МВС. Вадим Троян - один з керівників штабу АЗОВУ і на той час очільник управління МВС Київщини обіцяв сприяти слідству. Але за фактом, відбулось зворотнє.
За кілька днів невідомими був видалений аккаунт Ярослава Бабича у Фейсбуці, його пошта і телеграм. Технічно, це можливо було зробити через телефон, який знаходився на той час в правоохоронних органах.
Фактично була зачищена вся інформация, яка могла б могла допомогти слідству. Якби це було “самогубство” чи “нещасний випадок”, навіщо було так опаративно позбуватись доказів?
Цікавий факт, в 2008 році, коли Вадим Троян не був на таких високих посадах, Ярослав Бабич був його адвокатом і захищав його в справі “Марш патріотів, зіткнення з міліцією”.
Тобто, коли Троян мав проблеми – Ярослав його відстоював, але коли трапилась трагедія з Ярославом – Троян виявився таким собі “троянським конем” в Азові.
Крім того, самі азовці попросили дружину мовчати, бо йде війна й не потрібно підіймати хвилю, мовляв, ми допоможемо слідству й розберемось, що сталось. Пройшло понад півроку. Нічого.
Проаналізувавши факти, можна висувати дві версії:
По-перше, Ярослав міг стати комусь на заваді в Азові. За місяць до смерті, Ярослав з ядровими азовцями хотів йти з організації через невідповідність діяльності організації заявленим цілям.
Останнім часом, ідея визволення країни підмінялась банальним заробітчанством, як то в ситуації із зустріччю Фірташа і паралельним постом-страшилкою від Авакова. Працювала група Боцмана.
Лідер Азову Андрій Білецький все більше дослухався людей, які приносили гроші, а не ідеї. З”являлись спонсори з темним минулим і не зовсім шляхетними цілями. А потім, за фінансові пожертви “благодійники” просили надавати певні “охоронно-рейдерські” послуги.
Наприклад, незрозуміла роль в “Азові” сімейства Зваричів, які мають интерес до АТЕК. Така проблема є фактично у багатьох добровольчих батальйонах.
Саме через це Ярослав і хотів фінансової незалежності аби мати чисте політичне майбутнє і шукав фінанси для бійців. Тоді, Білецькому вдалось переконати Ярослава не йти з Азову, мовляв, помилки можна виправити.
Але, хлопці з Азову кажуть, що від ідейності в організації залишаюється все менше, а Ярослава вже не має, щоб утримати позиції. Багато азовців патріотичних поглядів, які з легкої руки Ярослава були залучені в Азов, пішли з організації.
Відомо, що Ярослав, одразу після Майдану, очолював мобільзаційний центр Азову і формав группи добровольців в АТО та займався матеріальним забезпеченням бійців.
Азов був одним з найбільш чітко структурованих і ідейних батальйонів з потенційним політичним майбутнім.
По-друге, ми неодноразово сперечались з Ярославом про зміну системи влади в країн, він мав інше, бачення, як це зробити. Включно до силового протистояння, захоплення влади і встановлення військової диктатури на перехідний період, коли керівництво країни очевидно здає національні інтереси.
Я знаю, що на тому етапі це були не просто розмови безсистемного мрійника, а плани одного з ідеологів добровольчої військової організації. Через його руки пройшло сотні бійців, йому довіряли і він чудово вмів працювати з їхньою мотивацією.
Тому він априорі був небезпечний для влади і перебував під пильм спостереженням. Аби самозберегтись система має усувати тих, хто їй загрожує.
За останні два роки в Україні трапилась не одна така загадкова смерть. Нерозкриття таких злочинів і незмінність Авакова породжують підозри, які потрібно або спростовувати виявленням і покаранням винних, або відставкою.
Справу очевидно намагаються замовчати. Якщо такі справи не будуть розслідуватись і надалі, то подібних загадкових смертей ставатиме все більше, бо кількість незадоволених і здатних чинити опір системі росте.
Прошу допомоги і в розслідуванні, і поширенні інформації журналістів, слідчих, волонтерів, бійців, громадських активістів. Всіх, хто вважає, що безкарність породжує нові злочини.
Бо якщо слідчі не розслідують злочини, а приховують факти, навіщо ми утримуємо такий штат правоохоронців? Де гарантія, що завтра хтось із наших близьких не потрапить в таку ситуацію і родичів не ганятимуть всіми колами пекла?
То, что происходит, "расследованием" назвать трудно.
Вбито ідеолога АЗОВу Ярослава Бабича. Аваков може спати спокійно. А ми?
Це також розповідь про “троянських коней” в добровольчих батальйонах, які мають завдання підривати ці структури зсередини аби усувати небезпеку для СИСТЕМИ. Ваш РЕПОСТ покаже, що нам не всеодно і ми хочемо знати правду
Півроку тому мене шокувала смерть Ярослава. За день до його “самогубства” ми списувались у ФБ. Я мала за кілька днів з ним зустрітись. Не встигла.
Я написала, що не вірю в таке “самогубство” й чекала, що слідство розслідуватиме і знайде винних в цьому злочині. Тим паче, що було відкрито кримінальну справу. за ст. 115 ч.1 ККУ. Умисне вбивство. Минуло понад півроку. Тепер очевидно, що слідство всіма силами гальмує розслідування й приховує подробиці вбивства навіть від родини.
Тому, я хочу викласти факти й проситиму поширення інформації аби знайти людей, які зможуть допомогти розібратись у цій справі.
Пам”ятаєте, як пролетіло повідомлення про загадкову смерть Ярослава, але без особливих подробиць? Азовці сором”язливо ховали очі й намагались не поширювати інформацію. Адже це “самогубство” було візуально підлаштоване під нещасний випадок через “сексуальні ігрища з мотузкою”.
Як правило, військові приховують “негероїчну смерть”, на кшталт, бійки в притоні у повій або від садо-мазо розваг. Про це соромно говорити. Саме на це й було зроблено ставку у випадку з дивним “самогубством” Ярослава.
ФАКТИ Дружина Ярослава Лариса Бабич говорила, що зідзвонювалась з чоловіком напередодні 24.07.2015, коли він повертався з Карпат до Києва, де проходив вишкіл азовців.
- Він був у доброму гуморі, мав купу планів, - розповідала вона. - Хіба, поскаржився, що 16 годинний переїзд за 30 градусної спеки дався взнаки, тому він має єдине бажання відіспатися, бо завтра має ряд важливих зустрічей. На кінець розмови сказав: - Приїду додому, прийму душ, наберу.
В сім”ї було правило, повідомляти, місцезнаходження. Але вона так і не дочекачась його дзвінка. Подумала, що просто втомився і заснув. Коли наступного дня він не вийшов на зв”язок - захвилювалась і попросила азовця, який проживає в м. Буча, подивитись, чи є Ярослав у квартирі. Можливо, йому стало погано.
Азовець пішов до будинку і повідомив, що в деяких вікнах горить світло, відчинено вікна на провітрювання, але ніхто не відповідає, двері зачинено зсередини. Прийняли рішення знайти медвежатника і зламати замок. Один із азовців зайшов до квартири, і повідомив, що Ярослав повішений на шведській стінці.
За свідченнями азовців, вони чекали перед входом до квартири на приїзд міліції. Ярослава знайшли повішеним у дитячій кімнаті, на шведській стінці, перед трьома портретами власних дітей та купою дитячих іграшок навколо. На початку слідства, ще можна було припускати, що чоловік самозадовільнявся в такий спосіб. Але…
Чоловік мав трьох дітей і дружину, яка жодного разу за 15 років не застукала його за такими “еспериментами” і не бачила ніяких синців на шиї. Вам будь-який фаховий сексопатолог підтвердить, що такий вид сексуального задоволення важко приховати. Ба, навіть більше, як правило, такі чоловіки дуже рідко можуть отримати задоволення в інший спосіб і зазвичай, роблять це разом з партнеркою. Та, зі слів Лариси нічого подібного не траплялось.
Зрештою, навіть якщо б він самозадовільнявся в такій спосіб, то навряд чи в дитячій кімнаті. Це психологічно несумісні речі, тут вбивці недоопрацювали. Але шведська стінка, де можна було “повісити”, була лише там. І лебідку довелось також з собою принести, бо в господарстві її не було.
Крім того, в коридорі стояла пляшка недопитого пива, хоча Ярослав взагалі не вживав спиртного, бо мав виразку шлунку і спиртне було категорично заборонено. Колеги, які їхали з ним разом з Карпат до Києва, сказали, що Ярослав не купував пива по дорозі додому. Чоловік, який проживав три тижні в Карпатах в одній кімнаті з Ярославом, також підтвердив, що Ярослав жодного разу пива не вживав.
Дружина передала слідчим футболку Ярослава, яка була облита якоюсь спиртовою настоянкою, але на неї особливої уваги не звернули, як і на інші факти.
Я вірю Ларисі, що це не може бути нещасний випадок на сексуальному підгрунті, бо якщо б в неї така підозра була, то звичайно б і реакція була інаша – сховати інформацію і не розповідати нікому аби про це не дізнались родичі, сусіди, діти. А їй болить і вона обурена, що так підло вчинили з її чоловіком і хочуть змусити її замовкнути.
Вона розповідає, що коли вона зі свідками приїхала до бучанського паталогоанатома Іванченко Н.Є., вона зустріла їх такою фразою: "Что вы ко мне тут ездите, а то ты не знала, что твой муж увлекался всеми этими сексуальными играми", но будь умной, я понимаю тебя как женщина и не буду выносить этот позор, не напишу это в отчете".
- І от тільки тоді я зрозуміла в чому річ, - згадує Лариса. - Вона мені прямо запрпонувала мовчати. Зі мною був також брат Ярослава і моя подруга, ми почали з”ясовувати, що цей паталогоанатом несе, як вона сміє подібне пропонувати, і в цій перепалці вона нам видає: -А, что вы тут кипишуете? Я писала то, что мне говорили с верху с подачи "ВАШИХ" же.
Вона розповідає, що на допиті у слідчого, були також були запитання, на кшталт: - А чи одягав ваш чоловік жіночу білизну, а чи були у нього якісь нездорові сексуальні вподобання, чи не читали ви 50 відтінків сірого і.т.д.? І принципово не показували фото з місця події. А потім, таки показали фото.
- Я побачила якусь накручену, незрозумілу для мене конструкцію, я навіть тоді не зрозуміла, що це імітація сексуального збочення, бо навіть таких підозр у мене не виникало. Але я миттєво помітила відсутність прикрас на тілі чоловіка, і одразу задала питання слідчому чи є зниклі прикраси в списку вилучених речей? В списку вилучених речей прикрас не виявилось.
Дружина Ярослава подала чотири клопотання про визнання її потерпілою стороною, та отримала чотири відмови. Це не дає можливості мати доступ до справи аби знайомитись з експертизами та проводити паралельне розслідування.
Спробуємо відтворити події. Втомлений Ярослав повернувся з місячного вишколу з Карпат. Напевно, до нього прийшли знайомі, бо чужим би він не відчинив двері в такій порі, слідів бійки в квартирі не було й недопите пиво говорить про, як мінімум, одного відвідувача.
Але, щоб приспати чоловіка потрібно було двоє: один відволікає, а другий заходить ззаду і прикладає хустинку з хлороформом. Потім його роздягли, зняли прикраси і повісили. Таким чином, вирішили підкинути слідству оригінальну версію, про яку мовчатимуть рідні аби не осоромитись.
Патологоанатом міг би знайти сліди хлороформу під носом, якби ретельно проводив експертизу. Могли б знайти й чиєсь волосся чи додаткові синці. Але товариші з Азову її попросили цього не робити. Про що вона й сказала дружині.
Як відомо, Азов створювався під юриздикцією МВС. Вадим Троян - один з керівників штабу АЗОВУ і на той час очільник управління МВС Київщини обіцяв сприяти слідству. Але за фактом, відбулось зворотнє.
За кілька днів невідомими був видалений аккаунт Ярослава Бабича у Фейсбуці, його пошта і телеграм. Технічно, це можливо було зробити через телефон, який знаходився на той час в правоохоронних органах.
Фактично була зачищена вся інформация, яка могла б могла допомогти слідству. Якби це було “самогубство” чи “нещасний випадок”, навіщо було так опаративно позбуватись доказів?
Цікавий факт, в 2008 році, коли Вадим Троян не був на таких високих посадах, Ярослав Бабич був його адвокатом і захищав його в справі “Марш патріотів, зіткнення з міліцією”.
Тобто, коли Троян мав проблеми – Ярослав його відстоював, але коли трапилась трагедія з Ярославом – Троян виявився таким собі “троянським конем” в Азові.
Крім того, самі азовці попросили дружину мовчати, бо йде війна й не потрібно підіймати хвилю, мовляв, ми допоможемо слідству й розберемось, що сталось. Пройшло понад півроку. Нічого.
Проаналізувавши факти, можна висувати дві версії:
По-перше, Ярослав міг стати комусь на заваді в Азові. За місяць до смерті, Ярослав з ядровими азовцями хотів йти з організації через невідповідність діяльності організації заявленим цілям.
Останнім часом, ідея визволення країни підмінялась банальним заробітчанством, як то в ситуації із зустріччю Фірташа і паралельним постом-страшилкою від Авакова. Працювала група Боцмана.
Лідер Азову Андрій Білецький все більше дослухався людей, які приносили гроші, а не ідеї. З”являлись спонсори з темним минулим і не зовсім шляхетними цілями. А потім, за фінансові пожертви “благодійники” просили надавати певні “охоронно-рейдерські” послуги.
Наприклад, незрозуміла роль в “Азові” сімейства Зваричів, які мають интерес до АТЕК. Така проблема є фактично у багатьох добровольчих батальйонах.
Саме через це Ярослав і хотів фінансової незалежності аби мати чисте політичне майбутнє і шукав фінанси для бійців. Тоді, Білецькому вдалось переконати Ярослава не йти з Азову, мовляв, помилки можна виправити.
Але, хлопці з Азову кажуть, що від ідейності в організації залишаюється все менше, а Ярослава вже не має, щоб утримати позиції. Багато азовців патріотичних поглядів, які з легкої руки Ярослава були залучені в Азов, пішли з організації.
Відомо, що Ярослав, одразу після Майдану, очолював мобільзаційний центр Азову і формав группи добровольців в АТО та займався матеріальним забезпеченням бійців.
Азов був одним з найбільш чітко структурованих і ідейних батальйонів з потенційним політичним майбутнім.
По-друге, ми неодноразово сперечались з Ярославом про зміну системи влади в країн, він мав інше, бачення, як це зробити. Включно до силового протистояння, захоплення влади і встановлення військової диктатури на перехідний період, коли керівництво країни очевидно здає національні інтереси.
Я знаю, що на тому етапі це були не просто розмови безсистемного мрійника, а плани одного з ідеологів добровольчої військової організації. Через його руки пройшло сотні бійців, йому довіряли і він чудово вмів працювати з їхньою мотивацією.
Тому він априорі був небезпечний для влади і перебував під пильм спостереженням. Аби самозберегтись система має усувати тих, хто їй загрожує.
За останні два роки в Україні трапилась не одна така загадкова смерть. Нерозкриття таких злочинів і незмінність Авакова породжують підозри, які потрібно або спростовувати виявленням і покаранням винних, або відставкою.
Справу очевидно намагаються замовчати. Якщо такі справи не будуть розслідуватись і надалі, то подібних загадкових смертей ставатиме все більше, бо кількість незадоволених і здатних чинити опір системі росте.
Прошу допомоги і в розслідуванні, і поширенні інформації журналістів, слідчих, волонтерів, бійців, громадських активістів. Всіх, хто вважає, що безкарність породжує нові злочини.
Бо якщо слідчі не розслідують злочини, а приховують факти, навіщо ми утримуємо такий штат правоохоронців? Де гарантія, що завтра хтось із наших близьких не потрапить в таку ситуацію і родичів не ганятимуть всіми колами пекла?
